 ПРО ШКОЛУ > СВІТ ПРО НАС 03 March 2009 Michelle Kwan Visits Kryzhynka Rink and School #155 in Ukraine http://exchanges.state.gov/multimedia/mk_ukraine.html#img6  );) The students at School #155 were equally impressive. My student guide described her school as "humble", but there was nothing humble about these students. They've all been studying English since they first started school, and they were completely fluent. They and their teachers were so welcoming and enthusiastic, which was great - it gave me so much energy to sit and talk with them. Only one of the groups had ever traveled to the U.S. – but it seemed like pretty much everyone had done some travel outside of Ukraine. Their enthusiasm and openness to new experiences and new people was maybe what was humbling about the experience. Off to Ambassador Taylor's tonight, will fill you in tomorrow! Michelle Kwan talks to students at School #155  Michelle Kwan is talking to our students );)  The USA Embassy is also very attentive );) ____________________________ Scholieren uit Kiev maken kennis met Nederland Door Linda Engels  Учні СШ 155 (Турло Ганна і Шаліка Хіндурангала) у Нідерландах. );) Deze week hadden veertien VWO-leerlingen van het St. Bonifatiuscollege even zoveel scholieren van School 155 uit Ann: "We zijn zaterdag 5 januari's avonds aangekomen. De rest van die dag en de zondag hadden we tijd om met ons gastgezin leuke dingen te doen. Ik ben gaan schaatsen en winkelen. Ook hebben we Maandag stond in het teken van De volgende dag volgden de scholieren enkele lessen en stapten aan het eind van de ochtend op de trein naar Den Haag. Ann: "Madurodam was heel mooi: zo klein! Ik vond de Marsfabriek erg leuk. Als je daar geld in gooit, krijg je iets lekkers." Shalika was het meest onder de indruk van het Mauritshuis. "Ik vond de schilderijen van Vermeer fantastisch. Vooral 'Het meisje met de parel'. Daar had ik wel eens iets over gelezen en als je het dan in het echt ziet, is dat heel bijzonder." Voor de scholieren was woensdag een rustige dag, waarin ze aan een opdracht moesten werken, zelf de stad in mochten en het Museum van Speelklok tot Pierement hebben bezocht. "Ik speel zelf geen instrument en vond dit heel mooi. De gids zong zelfs een stuk, wat erg cool klonk", zegt Ann. Shalika is minder enthousiast: "Het was leuk om te zien, maar de gids vergat vaak om zijn teksten ook in het Engels te vertalen. Daardoor heb ik veel niet begrepen." Ze vond het niet zo erg want op woensdag was ze eigenlijk met haar hoofd al in Vrijdag stond in het teken van de presentatie van de opdrachten van de Oekra ї ense scholieren, waarin verschillende aspecten van ____________________________ AD Utrects Nieuwsblad – Utrecht Dichtbij – 7 januari 2008  Голандська преса про візит "Утрехт - Київ" );) UTRECHT / Boni ontvangt Oekraїeners Veertien leerlingen en twee docenten van School 155 uit Het bezoek betreft een uitwisseling; leerlingen van de Utrechtse school bezochten
____________________________ Газета Генераланцайгер (Бонн) Бонн та Київ проводять експерименти разом. Освіта школярів Ebert – Gymnasium відбувається за допомогою контакту Урок хімії проводиться англійською мовою і за допомогою групової роботи в Інтернет з учнями з усієї Європи. У Гімназії Friedrich – Ebert (FEG) це не просто музика майбутнього, а вже чітко визначена складова навчального плану на новий навчальний рік. У 9 класах буде 2 курси хімії, які учні вивчатимуть англійською мовою, каже Андре Блок провідний викладач англійської мови та хімії в FEG. "Заплановано, що тут у Бонні повинні провести одну частину експерименту, а наші партнери в Києві - іншу. Заохочувати школярів обмінюватися своїми досягненнями через E-mail, щоб отримати спільний результат. Зображення, зроблені за допомогою цифрових відеокамер будуть закінчувати експеримент, таким же чином надсилатимуться електронною поштою до інших класів". Звичайно, будуть використовуватись такі методи навчання, які вимагає школа з високотехнічним стандартом, для забезпечення такого рівня через партнерів, як в цьому випадку, Дойче Телеком концерн надав 36 портативних комп'ютерів, які школярі можуть використовувати для занять. В рамках Європейського проекту "EdGATE", що об'єднує школи всієї Європи, виник контакт між FEG та українською з поглибленим вивченням англійської мови школою № 155 в місті Києві. Директор якої - Георгій Костильов та його представник, вчитель хімії Світлана Товпеко відвідали Бонн, щоб побачитися зі своїми новими партнерами – FEG . "Friedrich – Ebert – Gymnasium нас надихнула" - сказав Георгій Костильов. За високим освітнім стандартом бачить він багато роботи. "Ми дійсно раді, що маємо можливість спільної роботи. Я думаю, що ми можемо багато один в одного навчитися." Важливим для проекту "EdCATE" є співпраця європейських вчителів, щоб навчальні модулі дійсно відповідали один одному." Справа не втому, щоб відкрити об'єднаний урок, наголошує Костильов. Контакти шкіл у Європі це можливість відкриття, щоб розширити трішки їх горизонт. Для того, щоб розвивати програму партнерства з Києвом до школи № 155 поїде ще одна делегація. Тут не тільки вчителі на протязі проекту підтримуватимуть контакт. "Учні повинні знайомитись не тільки як анонімні партнери за перепискою. Ми плануємо обмін учнями з Києвом" - сказала Беате Шльомер, яка опікується гімназією Friedrich – Ebert та проектом. ____________________________ 2006 р. – Єврокон Це – цікаво знати ... You are the best! (Written in Ukrainian for parents to understand better) Наші учні 10 та 11 класів виконували функції перекладачів на всесвітньому форумі фантастів "Єврокон" 12- 16 квітня 2006 року. Вони вразили усіх. А коли учасники довідались, що вони ще "тільки школярі" – усім довелось одягти окуляри, тому що очі стали квадратними. Дехто кричав "Ой, це ж моя школа ..." і т.д. В один із моментів на сцену вийшла наша учениця 11 класу і протягом двох годин відпрацювала переклад офіціозу на велику аудиторію. Я знаю, що такі випадки були і раніше, коли учневі 8-го класу через технічні обставини довелось перекладати офіційну делегацію медиків у Туреччині. Із завданням він впорався більш ніж успішно. (З нашими учнями усяке трапляється...) Окреме спасибі вчителям і організатору стажування – Анастасії Зазірній (теж наша випускниця). Ось тільки декотрі відгуки: Всі учні, які були перекладачами на Євроконі, є прекрасні люди, вони розмовляють надзвичайно хорошою ідіоматичною англійською мовою. Я хочу поздоровити їх вчителів! Усі учасники Єврокону визнали, що вони прекрасні представники Української молоді. Janneat Я подорожував по усьому світу: Японія, Росія, Франція, Італія був у багатьох інших містах. Та я ніколи не бачив так багато ввічливих, та добре поінформованих, англомовних учнів одразу, у одній групі (Я кажу також від імені моїх друзів, які дають оцінку – вони усі англомовні) Я особливо вражений Анастасією Зазірною, котра керувала групою видатних учнів: Анастасія, Катерина та Ірина. Вони були невтомними у своїй готовності допомогти, вони виявили надзвичайно глибоке знання про Київ та вражаюче знання розмовної англійської мови. Особливо сильною їх стороною була здатність робити моментальний переклад протягом багатьох годин безперервно. Мої поздоровлення школі за таких блискучих учнів та вчителів. На додаток, вони усі здатні розмовляти невимушено, з гумором, та чарівністю, навіть після довгих годин, коли вони проводили нас по церквам та історичним місцям. З вчителем та учнями, як вони, Україна звичайно приречена на успіх у майбутньому. Я не можу знайти слів для того, щоб висловити, наскільки прекрасні ці учні! ____________________________ Які прекрасні перекладачі. Катерина Парунова та Ірина Карпова – прекрасно !! У вас прекрасний вчитель АНАСТАСІЯ!!! Ellen Guro ____________________________ Hi... Я б був безпорадний без моїх прекрасних перекладачів. Їх знання та користування розмовною англійською блискуче. Я не можу уявити собі кращих перекладачів. Дякую їм: Катерина Парунова та Ірина Карпова та їх учительці Анастасії Зазірній. Ellen Datta ____________________________ Перекладачі Єврокону (хлопці та дівчата) Що я можу сказати, щоб описати те, що пережив? (від спілкування з усіма вами – порівняно зі мною – дуже молодими людьми)? Чарівні, привабливі, шалені, широко обізнані, хороші перекладачі – це тільки невелика частина слів, що я можу висловити. Усе це насправді було надзвичайно приємно. (А декотрі з них мають мою електронну адресу)! З найкращими побажаннями Davclally ____________________________ Бріггс Фарм... Шановний пане Джордже, Дякую за Єврокон Я б хотів виразити те, наскільки високо я ціную допомогу ваших юних перекладачів, особливо Тараса Олексієнка. Вони завжди бадьорі та, здається вони самі отримують задоволення від себе і своєї роботи. Я два рази ходив з Тарасом по місту і він пояснив мені багато речей, які ми бачили він також поблажливо ставився до моїх "нелогічних" запитань. Я бажаю Тарасові та усім його друзям – учням успіхів у навчанні. З повагою, Джім Уолкер (Велика Британія) ____________________________ 2002 р. - Генеральий секретар НАТО Лорд Робертсон Переклад для батьків. Прочитайте уважно статтю (Газета "Факти", 3 липня 2002 р). Проаналізувавши інформацію (що ви робите завжди), ви побачите, що:
(не забувайте, що елітних учнів виховують елітні вчителі та батьки) 2000 р. - Генеральий секретар НАТО Лорд Робертсон "Пане Костильов… дякую за можливість спілкуватися з Вашими учнями… Це був корисний і жвавий обмін думками. Мене дуже вразив блискучий рівень їх англійської мови… Це був пам’ятний візит для мене, про який я ніколи не перестану розповідати." ____________________________ Газета "ЗЕРКАЛО НЕДЕЛИ" № 38 (259) 25 сентября 1999 г., стр.12 КОГДА У НАС ПОЯВЯТСЯ НОБЕЛЕВСКИЕ ЛАУРЕАТЫ? Дерзайте! Достижения украинских школьников на европейских и международных олимпиадах по различным фундаментальным дисциплинам впечатляют. Они не раз привозили высшие награды по математике, физике, биологии. Это свидетельство того, что по уровню интеллекта и образовательной подготовки у наших школьников все в порядке. Почему же закончив вузы, придя в научные лаборатории, молодые украинские дарования не добиваются высших, признаваемых во всем научном мире результатов? Этот вопрос, конечно же, хотелось бы задать нашим ученым, метрам средней и высшей школы. Но мы решили начать этот важный разговор с беседы с известным украинским вундеркиндом Богданом Терещенко. Пятнадцатилетний школьник уже успел удивить своими способностями и телезрителей, и политиков, и журналистов, которые общались с ним. Вот уже год Богдан учится в американской школе. Отметим, что эта школа не частная, а муниципальная. И в Киеве он учился в государственной школе. Таким образом нам представляется возможность сравнить образование в обычных американской и украинской школах. Точка зрения ученика (а, как вы убедитесь, в наблюдательности Богдану отказать нельзя) позволит уяснить силу и слабость двух систем образования. Александр РОЖЕН - Богдан, если не возражаешь, начнем с того, где ты учился до переезда в Америку? - Я учился в специализированной киевской школе №155 с углубленным изучением английского языка. Она расположена на Львовской площади в Шевченковском районе. Это государственная школа. У меня остались самые приятные воспоминания от учебы, от украинских учителей, которые дали мне очень много для становления личности. Приехав в США, я не испытывал серьезных проблем с обучением на английском языке. Были определенные трудности с пониманием разговорного языка, слэнга. В первые месяцы мне было сложно понимать телевидение. Однако вскоре это прошло. Я уехал, закончив базовое среднее образование, то есть 9 классов. И там поступил в десятый класс. Из-за переезда придется потратить на обучение на год больше, так как у них занимаются в школе 12 лет. - Пришлось догонять? - Пока я только перешел в одиннадцатый класс. Могу только догадываться по получаемым оценкам - они у меня все "А" (это американский аналог нашему "отлично"). Ученикам, которые имеют все оценки "А" и не более одной "В" (аналог нашей оценке - "хорошо"), присуждаются места в почетном списке, который публикуется в местной газете. Их около 12 на 160 закончивших десятый класс. Я среди этих двенадцати. - А в украинской школе как ты выглядел? - Свидетельство о базовом среднем образовании у меня с отличием. Кроме того, я получил диплом первой степени среди девятиклассников на Всеукраинской олимпиаде по английскому языку в 1998 году. Английский язык изучил в школе без поездок в англоязычные страны. - А почему сейчас уехал за кордон? - Это связано с тем, что мою маму пригласили на работу в штаб-квартиру американской фармацевтической компании "Мэрк, Шарп энд Доум" в Ныо-Джерси. До этого она работала в киевском представительстве этой фирмы пять лет. Ее неординарные способности предоставили возможность такого продвижения по службе. Она приняла приглашение. Таким образом мой переезд состоялся не по моей инициативе. Я остаюсь гражданином Украины и не собираюсь ни при каких обстоятельствах менять этот статус. - Чем планируешь заниматься после того, как получишь высшее образование за рубежом? - Планирую вернуться в Украину и применить себя в своей стране, поскольку считаю это моральным долгом, хотя конкретно, чем я буду заниматься, еще не знаю. Вероятнее всего, это будет какая-то политическая аналитика... ____________________________ Ojai Valley News - Wednesday, June 14, 1989 - Page A-6 - 1989 Pensacola Voice Another Voice - Soviet trip provided one adventure after another By CHRIS SMITHERS (Special to the News) Lily Fedyeva is an English teacher from Kiev. She was in Ojai last July along with three other Soviets who participated in the program, Soviets Meet Middle America. Several Ojai teachers got together with her for lunch to talk about education in the USSR and USA. We were all impressed with her openness and our many common areas of concern. She invited us to come to Kiev and visit her school. At the time, it seemed like a very exciting idea - but not something that would actually happen... However, several of us were interested enough in the possibilities that this invitation presented to form a committee to come up with a project, and discuss the feasibility of taking time off from teaching in order to visit schools in the Soviet Union... Linda Bell’s third graders wrote letters for us to take to Lily's school. The next morning our whole group went to visit Lily's School 155. It is a school specializing in teaching English to all students, starting in the first grade. Both George Kostilov, the director of the school, and his wife, Olga, who is also an English teacher, have been to the USA with Soviets Meet Middle America. Olga had just returned from her trip in April and was busy getting caught up in school. After an introduction by George, we split up into small groups and visited various grade levels. All of the students are fascinated by visiting Americans. They want to know everything about our lives. Claire and I went with Lily to visit her class of first graders. We were amazed at their knowledge of English. When we inquired how this was accomplished, Lily showed us the text that was used and invited us to teach a lesson. We really had fun. The children were very enthusiastic and definitely not shy. Claire and I agreed that we could have been in our Ojai classrooms, except for the uniforms and surroundings. The bell rang and it was time to go - but the kids didn’t want to leave. Lily called on a small girl who said that she wanted to sing a song for us, which she did. Then, several others insisted that they, too, be allowed to sing or recite a poem. Each one stood up straight and tall, and with the wonderful self-assurance of a 7 year old, performed their piece. A marvelous memory for us. Next on the agenda was an assembly where we were entertained by several different classes, which ended with everyone holding hands and singing "My Bonnie Lies Over the Ocean," led by an adorable first grade boy, and "We Shall Overcome." There weren't a lot of dry eyes among the crowd. School 155 has just participated in two unique programs. Last December, 10 teachers from the U.S. went to Kiev during their Christmas vacations and taught for two weeks. This spring, a school in Tucson did a student and teacher exchange. Several students and teachers from School 155 lived with families in Tucson for five weeks. These were the first "unofficial" exchanges that have taken place in Kiev, and everyone is excited about the possibility of more. The next day, Claire, Ann, and I went back to School 155. I showed our Ojai slide show to the eighth and ninth graders, while Claire and Ann worked in other rooms on the other projects that we had brought. At the end of the day we had helped make four Soviet friendship wreaths, two for them to keep and two to bring home, and had about 50 pen pal letters, complete with a Polaroid picture of each writer to take back to Linda Bell's third graders and my fourth graders. We had spent time in several different classrooms and felt as though we had really put in a full day! All three of us felt that our experience in the Soviet schools was extremely rewarding and worthwhile. The children and teachers were open, enthusiastic, and eager to make contact with Americans. .. Our two weeks in the Soviet Union were filled with one amazing adventure after another, but for me, the time I spend with the teachers and children was the most valuable. We really can learn from each other. People all over the world are realizing how interconnected we all are. I feel that we must reach out to each other whenever we can to promote friendship and caring. This isn’t hard to do. The children of today know this, perhaps better than we adults do. I have great hope that these children will create a better world for us all as they grow. But, they need our help. We adults must serve as bridges, great and small, between the children of the world today and the adults of tomorrow. ____________________________ 1989 The Christian Science Monitor World Monitor (The Cristian Science Monitor - Monthly) – Vol.2, No.7 – JULY 1989 HOW THE U.S. SURPRISES RUSSIANS People-to-people diplomacy is taking hundreds of Soviet citizens to the US heartland - and sending Americans to the Soviet Union in return. By Craig Comstock When Craig Comstock was a college student, he was credited with suggesting the idea of a Peace Corps to John F. Kennedy. Today he is a board member of the Ark Foundation, which supports some 25 organizations that conduct citizen exchanges between the US and the Soviet Union. He is co-editor of the book "Citizen Summitry." JOINING IN: Larissa Fedorenko of Kiev's School 155 appears in Tucson's Rodeo Parade during an exchange that Green Fields Country Day School arranged directly with Ukrainian authorities - avoiding red tape in Moscow. Photo © Dan Budnick/ Woodfin Camp STUDENT AMBASSADORS: After a berry-picking expedition (above) Soviet teens visiting Maine's Alford Lake Camp under the auspices of the Samantha Smith Center got their first taste of blue-berry pie. Katie Rose (right), a sixth-grader at Green Fields Country Day School in Tucson, Arizona, was the youngest student on the school's five-week trip to Kiev. Photo (above) © Mark Sadan/ Samantha Smith Center Photo (right) © Julia Anderson ____________________________ The Christian Science Monitor – Friday, April 28, 1989 – page 12 (newspaper) IDEAS - COLD WAR THAW Two-Way Exchange of Smiles Increase in student exchange reflects new warmth in Soviet-American relations ‘You need to prepare students for this next century of ours to have an appreciation and an understanding of people different from themselves.’ - Phineas Anderson, headmaster, Green Fields School, Tucson, Ariz. By Rushworth M. Kidder (Staff writer of The Christian Science Monitor) KIEV, USSR The future of Soviet-American relations is written on the face of Marina Yamburenko. A year ago, the pretty 16-year-old could not have imagined herself visiting the United States - certainly not as a high school student, and probably not in the course of her lifetime as a citizen of a nation with a 70-year history of closed borders. Now, fresh from a groundbreaking five-week exchange visit to Tucson, Ariz., she bubbles with enthusiasm. "It was wonderful! " she says in easygoing English, recalling her stay in the home of an American family she called "Mom" and "Dad," and her classes at Green Fields Country Day School, a private school.Wonderful, but not necessarily relaxing. Under the terms of the exchange, the students visited 22 other private and public schools while in Tucson, coming in contact with more than 5,000 American students. In addition, they touched millions more through dozens of television, radio, and newspaper stories and interviews. Now that Marina has caught up on her sleep, what's her abiding impression of all that effort? "Everywhere we came to visit schools and people, they met us with such hospitality," she says. "Always smiles." Her delegation - seven students and two teachers from Public School 155, a drab concrete building tucked behind apartment blocks near the center of the Soviet Union's third-largest city - charted new territory. Reflecting the continuing ferment of perestroika and the progressive decentralization of Soviet authority, it was the first US-USSR exchange of junior high and high school students to be negotiated at republic level - approved only by the Presidium of the Ukrainian Soviet, without oversight from Moscow. As such, it stands as a cameo of the ways in which the thawing of cold-war tensions has warmed relations at the most basic levels in both nations. The thaw that brought Marina to Tucson dates from 1985. That November, in Geneva, President Ronald Reagan and Soviet leader Mikhail Gorbachev signed the General Exchanges Agreement, reinstating agreements terminated by President Jimmy Carter after the USSR invaded Afghanistan in 1979. Since that Geneva meeting, exchanges have spiraled upward - in sports, music, the arts, professional groups, and academic programs. Many have operated through government-to-government contact. But not the Kiev-Tucson link. It began when George Kostilyov, principal of the English-emphasis Public School 155, appeared on a home video made by a group of visiting artists from Tucson and said 3 he was eager to develop an exchange with a US school. Back in Tucson, Phineas Anderson, the headmaster at Green Fields, saw the video and wrote to Mr. Kostilyov. "We both got really enthusiastic, pumping each other up," says Mr. Anderson, contacted by phone at his office in Tucson. "We think alike, we know how to move our mutual bureaucracies, we're both organized, we both have the same desire for this generation to move forward and appreciate each other. Spurring each other on in weekly telephone calls, the two principals laid the groundwork for the exchange. By last June, Anderson had assembled the funding he needed - ,400 from the Samantha Smith Memorial Exchange Program of the United States Information Agency (USIA), and the balance from a Tucson family. Then, in October, he visited Kiev, where Kostilyov arranged high-level visits with representatives from the Ukrainian Peace Committee (the major Soviet funder), the People's Committee on Education, and the Youth Organizing Committee. "Once they signed off on it," Anderson recalls, "they moved extremely quickly." Now, after 14 months of effort, the Kiev students are home again - and currently hosting seven students and two teachers from Green Fields at what Kostilyov proudly describes as "one of the first citizen-diplomat schools" in the Soviet Union. In fact, the honor of being the first was swept away by the rapid momentum toward high school exchanges. Under the terms of the US-USSR High School Academic Partnership Program, a protocol signed last Oct. 1, 30 US high schools received almost 400 Soviet exchange students for month-long stays in private homes in January. A corresponding number of American pupils then went to the Soviet Union. When the USIA-sponsored program is fully operational in 1990-91, it will maintain lasting exchanges between 100 US and Soviet schools involving some 3,000 students each year. And that is "revolutionary," says Robert Persico, deputy director of the USIA's Youth Exchange Staff. Until two years ago, he says, there were almost no two-way high school exchanges between the US and the Soviet Union. "On the whole, the Soviets were reluctant to allow their children to come here," he says, adding that they were especially leery of allowing students to live in private residences. Under perestroika, however, the number of exchanges has exploded. And the fact that the students are staying in private homes is, he says, "extraordinary." All of which has benefited Marina and her friends here at Public School 155. Even the fact that she is wearing a colorful, hand-embroidered vishivanka, part of the national dress of the Ukraine, speaks powerfully about recent changes. Only in the last few years have Ukrainian customs and language, rather than the Russian culture imposed from Moscow, been allowed to flourish openly here. Now Kostilyov has no qualms about entertaining a group of visitors to Public School 155 to a half-hour student program of Ukrainian songs, skits, and folk dancing. What have all the changes meant to Marina? Coming back to Kiev, she says, was "a little hard, because I left all my friends again." But the exchange has made a deep impression on her. "When I came back, I felt some differences and changes in myself. I am more attentive, and I'm more positive now. It is a good experience for me, being in the United States and seeing all this." A top-level student whose family (like all those in the delegation to Tucson) are members of the Communist Party, she hopes to enter the Institute of International Relations in Moscow - although, she says, it will be "very, very difficult to get in." For both Anderson and Kostilyov, having students like Marina eventually move to high-level diplomatic positions is the payoff for such exchanges. "As you look at the world and the global economy," says Anderson from his Arizona office, "you need to prepare students for this next century of ours to have an appreciation and an understanding of people different from themselves." From his battered wooden desk decorated with a pair of Soviet and American flags, Kostilyov agrees. "Our need is to spread it," he says of his school's exchange program, now preparing to enter its second year. The goal, he adds, is "to make it more solid, to make it profound”. ____________________________ PENSACOLA NEWS JOURNAL A Gannett Newspaper - Pensacola, Florida - Thursday, December 15, 1988 - Escambia/Santa Rosa DOOLEY QUITS 'DAWGS JOB Coach Vince Dooley, right, who transformed the Georgia Bulldogs into a football power, has resigned, 1C HOMELY GRAIN TOAST OF TOWN Oats, a cereal staple for years, have suddenly become the hottest health food going in the U.S., 1E Pensacola teachers, students to visit USSR News Journal Lynda Couture, of Pensacola, has long dreamed of a world where Americans and Soviets live peacefully, without fear of each other. Couture believes her dream will inch a little closer to reality Friday as she departs for the Soviet Union with nine teachers and three students, to study and teach there until Jan. 4. The trip is part of the U.S. Teachers in Soviet Classrooms program, developed and organized by Couture, and sponsored by the Center for U.S./U.S.S.R. Initiatives. The non-profit organization, based in California, is composed of citizens who work to improve U.S. - Soviet Union relationships. Three other Pensacola residents are making the trip with Couture. John P. "Jeb" Stewart, assistant professor of secondary education at the Pensacola Junior College Warrington campus, will teach in Soviet classrooms. Two Washington High School students, Robin Godwin, 15, and Rachel Shaw, 14, will attend Russian classes as students. "The hardest part was giving up the holidays," Stewart said. "But that is the only time the Soviet schools are in session when ours are out." The teachers will be assigned to English-speaking classrooms, team-teaching with the Soviets for two days, and then teaching on their own, without Soviet censorship or supervision. Each American will teach subjects within their academic background. Stewart doesn't know yet what his subject will be, but his background is in government, economics and history. "The part I'm most looking forward to is teaching the students alone," Stewart said. "I think they will talk more freely and open up to me more without a Soviet teacher there." It took Couture about nine months to organize the project. If it is successful, she said five other Soviet cities have applied to participate. "It is an unprecedented event, because as we all know, everything in the past has been strictly controlled," Couture said. "Tourists always stayed in tourist motels, and weren't free to mix with the people." Stewart made a sight-seeing trip of the Soviet Union in 1985, but he believes this trip will offer a better opportunity to get to know the people. He also hosted a Soviet in his home for the Soviets Meet Middle America program. Couture also organized that program, she said. This is her fifth trip to the Soviet Union in 14 months. "We have far more freedom than tourists," she said. "You go there, and you fall in love with the people, and you come back and talk to other people about it. So we are their best cheerleaders." The students will live with Soviet families and wear the school uniforms. The students are taking Russian language classes at Washington High to prepare for the trip. The teachers will have the opportunity to spend three nights with a Soviet family - Christmas Eve, Christmas night and New Year's Eve. Although the Soviets don't celebrate Christmas, they do celebrate New Year's Eve. "Some Americans might not be comfortable" (staying in a Soviet home) Stewart said. "I know they don't have a lot of room in their homes for overnight guests, but I'd sleep on the floor with the cats to have the chance to stay in the home of a Soviet family." |
|
