Сторінки історії спеціалізованої школи № 155 м. Києва.

Рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради робітничих депутатів у Молотовському районі міста Києва 1 вересня 1936 року було відкрито середню школу № 155. Мовою навчання у довоєнний час була російська, іноземна мова — французька. Протягом першого навчального року школа була розташована на вулиці Ворошилова 25 (нині вул. Ярославів Вал). Зараз у цьому приміщенні знаходиться "Школа мистецтв".

У жовтні 1937 року школа почала працювати у новозбудованому приміщенні, в якому знаходиться і тепер.

Старожили стверджують, що школа № 155 була збудована на місці старої церкви.

Першим директором школи була Ревекка Давидівна Котляр.

Під час німецької окупації, кілька місяців 1941/42 навчального року у школі було дозволено навчатися учням 1-4-х класів. Цікаво, що підручники з німецької мови в учнів забрали. З настанням зимових холодів навчання припинили, а невдовзі у приміщенні школи розташувався штаб німецької каральної частини. Окупанти знищили шкільну бібліотеку, багато шкільних меблів було спалено як опалювальний матеріал.

Майже всі юнаки довоєнного випуску школи пішли воювати на фронт. Багато дівчат служили медсестрами і санітарками у Червоній Армії. Деякі учні школи загинули у Бабиному Яру.

В ніч з 6 на 7 листопада 1943 року Київ було звільнено від німецько-фашистських загарбників, а вже 9 листопада 1943 року школа відновила свою роботу.

Учні разом з учителями наводили лад у шкільних приміщеннях, возили із Подолу на санчатах вугілля для опалення школи, чергували біля поранених бійців у госпіталі щелепно-лицьової хірургії, який знаходився у корпусах Покровського монастиря.

Учні 6-10-х класів того часу згадують, що вони працювали під час навчального року по 10 днів на місяць на розборі руїн центральної частини міста, а на Трухановому острові викорчовували згорілі дерева. Влітку потрібно було відпрацювати 20 днів. Нарком освіти України і відомий поет Павло Тичина, який звернувся до київських школярів із закликом "Люба сестронько, любий братику, попрацюємо на Хрещатику" 1 вересня 1945 року відвідав учнів школи.

Першим повоєнним директором школи був призначений Туренко Лазар Оксентійович, а з 28 листопада 1943 року по 1946 рік директором школи була вчителька української мови та літератури Ганна Данилівна Грищенко.

З 1943 року по 1958 рік школа була жіночою.

 

 

З того часу викладання у школі ведеться українською мовою. Випускними класами були 10-й та 11-й. Випускниці 11-го класу отримували посвідчення вчителів початкових класів.

Школа працювала в дві зміни, оскільки в ній здобувало освіту багато "переростків" — учнів, які не навчались під час війни. Таких учнів стало ще більше, коли у школу превели хлопців зі школи №55. Переростки навчались у школі аж до 1960 року. З 1946 по 1947 р. директором школи була Кравченко Олександра Михайлівна.

З 1947 по 1959 рік директором школи була призначена вчитель хімії Юлія Павлівна Лошаківна.

У 1952 році під керівництом поета Валентина Бичка було знято 11-хвилинний кінофільм про школу "В одній школі".

У 50-х роках у нашій школі, як і в усіх школах, було запроваджено виробниче навчання. Учні 9-10-х класів оволодівали спеціальностями радіооператора та електрослюсаря.

З середини 50-х років і до середини 80-х років у школі починається епоха літніх трудових таборів: учні 7-9-х класів працювали у приміських радгоспах і колгоспах.

Протягом 60-х років старшокласники поєднували навчання з опануванням професій телефоніста і оператора телеграфу.

З 1958 року школа здобула статус спеціалізованої школи з поглибленим вивченням англійської мови. У тому ж році пічне опалення школи було замінено на парове.

З 1959 року по 1970 рік директором школи була вчитель російської мови та літератури Галина Кирилівна Габрис.

 

 

У 70-ті роки школу з поміж інших вирізняли дві риси. Перша — школа мала високий престиж за рівнем навчально-виховного процесу, адже окремі навчальні предмети у старших класах викладалися англійською мовою. Друга — за кількістю учнів у 70-ті роки школа була однією з найменших (лише 300 учнів). У 80-ті роки другий поверх займала музична школа № 8. В умовах, коли майже в усіх вищих навчальних закладах навчання велось російською мовою, у школі продовжували навчати українською мовою. Школу навіть збирались закрити...

З 1970 по 1974 рік директором школи була вчитель математики Наталія Іванівна Лазоренко. З 1974 по 1986 рік — вчитель англійської мови Валентина Анатоліївна Божок.

У рік 50-ти річчя школи, в зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС, учні 1-7-х класів школи були на травень-червень вивезені до піонерських таборів у м.Скадовськ Херсонської області.

З 1986 року директором школи працює вчитель англійської та німецької мов Георгій Леонідович Костильов. З 1987 року школа розпочала інтенсивну роботу із впровадження  міжнародних програм, розвитку шкільного самоврядування, світові стандарти адаптуються до системи роботи школи.

 

 

90-ті роки стали етапом систематизації та інформатизації моніторингу якості навчального процесу. Запровадження інформаційних технологій у систему моніторингу якості знань учнів стало визначною рисою десятиліття. 

У 1993 році у школі було вперше проведено тестування знань учнів з англійської мови з використанням аудіотехніки. Через чотири роки старшокласники почали здавати тести з англійської мови з використанням відеоапаратури.

У лютому 1995 р. у СШ № 155 відбувається перша внутрішньо-шкільна учнівська науково-дослідницька конференція.

У 1995 році у нашій школі вперше на терені СНД було запроваджено комп’ютеризовану систему обліку успішності учнів. Запрацювала система АРМ – Школа. Стало можливим накопичувати, обробляти і аналізувати різноманітну інформацію щодо академічної успішності учнів. Був покладений початок аналізу тенденцій успішності.

У тому ж таки році вперше була започаткована система генерації тестових завдань і машинної обробки результатів контролю. Таким чином школа закладає основи прозорості і цілісності академічних вимог. Ідея і досвід тестування у СШ № 155 були покладені пізніше в основу концепції незалежного тестування на національному рівні, викладеної директором СШ 155 для впровадження проекту Фондом Відродження.

Наприкінці 80-х - на початку 90-х років, на хвилі ідей "перестройки" СШ № 155 робить перший прорив у міжнародний простір. Сотні учнів нашої школи встановили дружні стосунки з американськими дітьми завдяки проекту "Birthday Pen-Pals" - "Друзі по переписці на день народження". Багато хто з наших учнів пам’ятають смачне морозиво, яке вони готували разом із американськими юними лідерами у програмі "Jeraffe Project" - "Проект Жирефи" - ті, хто завжди тримає голову вище за інших. На запрошення учнів СШ № 155 до Києва приїздить група поліцейських із Каліфорнії. Відбувається унікальне нічне патрулювання м. Києва поліцейських Каліфорнії, міліціонерів м. Києва та учнів СШ № 155. Завдяки проекту "Soviets Meet Middle America" вчителі нашої школи відкривають очі середнім американцям на те, як ми живемо і працюємо. Учасники історичної подорожі на лижах до Північного Полюса проносять на Північний Полюс і передають дітям Канади полотно-малюнок, вітання учнів нашої школи дітям Канади. Багато інших цікавих подій позначили перші роки прориву СШ № 155 м. Києва у міжнародний освітній простір.

У 1989 році успішно був здійснений безпрецедентний проект обміну учнями та вчителями із школою Грінфілдз, Тусон, США. Особливість проекту – індивідуальна ініціатива українського та американського директорів, не передбачена державними програмами та без узгодження з Москвою. Це був перший "недержавний" обмін учнями. Проект СШ 155 став першою моделлю так званих "без валютних" партнерських зв’язків для усіх шкіл України. Учні СШ № 155 набувають навичок міжнародної дипломатії.

 

1989 рік - Перший офіційний прийом учнів України (і на пострадянському просторі) в Організації Об’єднаних Націй; у Конгресі США. 1991 рік - Перша в історії України (і на пострадянському просторі) двостороння міжнародна учнівська конференція з проблем екології. Організатори - школа Грінфілдз, США та СШ № 155, Україна із залученням представників Інституту World Watch, США та депутатів Верховної Ради України. 90-ті роки - СШ № 155 ділиться своїм досвідом міжнародної діяльності зі школами України і стає організатором найбільшого за кількістю учасників обміну вчителів та України зі школами графства Балтімор, США. У 1999 р. Учнівський уряд СШ № 155 та Рада студентів Меріуезер Холл університету ім. Дж. Вашінгтона (Вашингтон, США) проводять проект "Допомога дітям, які страждають від серцевих захворювань".

 

Програми обміну учнями охоплюють такі країни, як США, Франція, Нідерланди.

 

Кінець XX, початок XXI ст. характеризуються активними пошуками кращих міжнародних зразків освітньої діяльності. США, Швейцарія, Польща, Австрія, Великобританія, Угорщина, Німеччина, Хорватія, Нідерланди - це не повний перелік країн, де вчителі та адміністрація школи вивчають тенденції у сфері освіти. Важливою складовою цього прошуку стала участь вчителів школи у вивченні і застосуванні досвіду Організації Міжнародного Бакалоріату.

Активна діяльність школи привертає зацікавленість провідних міжнародних діячів. 1991 рік - гість школи Роберт Персіко, Директор офісу обміну громадянами Державного Департаменту США, 1995 рік – гість школи Регіональний директор Європейського відділу Організації Міжнародного Бакалоріату Моніка Флодман, 2000 рік – гість школи Генеральний Секретар НАТО лорд Джордж Робертсон.

 

2002 р. - Безпрецедентний візит делегації учнів СШ № 155 до штаб-квартири НАТО у Брюсселі на особисте запрошення Генеральноо секретаря НАТО лорда Джорджа Робертсона.

 

 

2000 р. - Школа розпочинає навчання учнів з шестирічного віку у приміщенні на вул. Кудрявській.

2000 р. - Учні школи вперше отримують табелі на основі електронної бази даних.

У жовтні 2001 р. у школі відкривається медіа центр, покликаний забезпечити учнів різноманітними "каналами" роботи з інформацією.

У 2005 році, за ініціативою Міністерства освіти України, СШ № 155 розпочинає роботу над проектом Європейського Союзу EdGATE. Мета – створення об’єднаного європейського освітнього простору.

 

155-та вічно молода, прекрасна і творчо розквітаюча!

(із статті редактора шкільної газети "Провесінь", президента школи 1995 р. Юричка Андрія)

Шко­ла – це жит­тя. Жит­тя у мініатюрі. Ще у школі виявляються усі хо­роші та по­гані якості дітей, їхні здібності, ба­жан­ня та наміри. Бо шко­ла – пер­ша ступінь ви­про­бо­ву­вань, пер­ша пе­ревірка твоїх знань і мож­ли­во­стей. То­му, хто скла­дає цей пер­ший іспит на відмінно, відкри­ва­ють­ся ши­рокі мож­ли­вості та го­ри­зон­ти. Крім то­го, людина про­во­дить у школі більшу по­ло­ви­ну сво­го ди­тячого жит­тя. Са­ме то­му для ба­гать­ох по­колінь чотирьохпо­вер­хо­ва си­ньо-зе­ле­на спо­ру­да по ву­лиці Ар­те­ма, 5 ста­ла рідною до­мівкою. За шість де­ся­тиріч її існу­ван­ня у школі здо­бу­ло пов­ну се­ред­ню освіту близь­ко двох з по­ло­ви­ною ти­сяч чоловік. Ба­га­то з них ста­ло відо­ми­ми вчени­ми, з до­к­торсь­ки­ми та кан­ди­датсь­ки­ми сту­пе­ня­ми, жур­наліста­ми, вчите­ля­ми, про­с­то дер­жав­ни­ми служ­бов­ця­ми.

Усі ро­ки сво­єї роботи, починаючи з 1 вересня 1936 року, шко­ла була з ук­раїнською мо­вою ви­к­ла­дан­ня. Хоч у по­воєнні ро­ки у ній бу­ли ор­ганізо­вані російські кла­си за ра­ху­нок дітей-пе­реростів з інших шкіл.

На да­ний час у школі навчається 620 учнів 1-11 класів у 19 кла­сах. Ще 20 років то­му, під час "ти­хої" Брєжнєвсько-Су­словсь­кої ру­сифікації у школі, за об­раз­ним вис­ло­вом Івана Драча, вчили­ся лише діти пись­мен­ників та двірників. Шко­лу навіть зби­ра­ли­ся за­кри­ва­ти, бо навчало­ся у ній ли­ше 300 учнів, чого не бу­ло у жодній школі.

Але тим не мен­ше, в часи за­стою 155-та вва­жа­ла­ся найк­ра­щою у Києві за змістом і рівнем навчаль­но-ви­хов­ної ро­бо­ти. На­при­к­лад, у 70-ті ро­ки ряд пред­метів, як і за­раз, ви­к­ла­да­ли­ся англійсь­кою мо­вою. Ду­же ба­га­то но­во­го у житті шко­ли вне­сло ос­таннє де­ся­тиріччя. Цьо­му спри­я­ли і всі ті зміни у житті суспільст­ва, які почали­ся у се­ре­дині 80-х років.

Перш за все у зв`яз­ку з кар­ди­наль­ни­ми зміна­ми у свідо­мості, пов`яза­ни­ми з по­си­лен­ням ува­ги до ук­раїнської мо­ви, історії, куль­ту­ри та зро­стан­ням національ­ної свідо­мості, ба­га­то батьків почали відда­ва­ти пе­ре­ва­гу саме ук­раїнським шко­лам. Прий­ом у перші кла­си став кон­курс­ним.

З 1988 року шко­ла почала здійсню­ва­ти перші обмінні про­гра­ми зі шко­ла­ми аме­ри­кансь­ких штатів Арізо­ни та Мерілен­ду. Ціка­вим та­кож є той факт, що пер­ши­ми учня­ми з Ук­раїни, що пе­ре­сту­пи­ли поріг за­лу засідань Ас­самб­леї ООН ста­ли учні са­ме на­шої шко­ли. Уже досить тривалий час учні та вчителі відвіду­ють США, а аме­ри­канські студенти та викладачі – українську шко­лу. Жи­вуть у сім`ях, навчаються на уро­ках. У 1995-1996 навчаль­но­му році шко­ла прий­ма­ла учнівську де­ле­гацію із гімназій Гол­ландії. Пізніше відбувся візит-відповідь.

З 1991-1992 навчального року у школі започатковується ек­спе­ри­мент, а потім і на постійній ос­нові, вве­ден­ня ака­демічних спеціалізацій учнів 10-х класів: гу­манітар­но­го, фізи­ко-ма­те­ма­тично­го та хіміко-біологічно­го профілю. При цьо­му по­глиб­ле­не вивчен­ня англійсь­кої мо­ви зберігається для всіх класів. А з 7-го кла­у учні крім англійсь­кої вивчають ще од­ну мо­ву: фран­цузь­ку або німець­ку. Кожен має можливість побачити рівень своїх знань ще протягом чверті, адже після кожної теми проводяться тестування (разом з оцінкою контрольних вони визначають успішність учня за чверть чи за рік). Зазвичай, відсоток відхилення остаточної оцінки від тестової досить незначний. Учень має змогу сам побачити де йому слід довчити, що саме перескласти.

У школі пра­цює ба­га­то ви­со­ко­к­валіфіко­ва­них пе­да­гогів. Це, перш за все, ве­те­ра­ни шко­ли: Бо­жок В. А., яка пра­цює з 1958 ро­ку, спочат­ку – заучем, потім – ди­ре­к­то­ром, а те­пер – учите­лем англійсь­кої мо­ви; вчителі праці, і, до ­речі, ко­лишні учні на­шої шко­ли, Харчен­ко З. С. та Онищенко Б. Г.; Костильва О. В. – вчитель­ка англійсь­кої мо­ви та літе­ра­ту­ри; Левчен­ко Н. М., Школьник В. В., Ку­лик Л. В., Щер­би­на Г. М. – вчителі почат­ко­вих класів. Ко­ри­сту­ють­ся ви­со­ким ав­то­ри­те­том і відзначають­ся про­фесійним рівнем вчителі, які прийш­ли до шко­ли порівня­но недавно, це – вчитель­ка ук­раїнської мо­ви та літе­ра­ту­ри Са­фа­ро­ва Г. М., вчителі російсь­кої мо­ви Біло­ус В. С. та Хо­ло­ден­ко Л. Б. Вчителі англійсь­кої мо­ви Кри­во­ручко М. С., Гри­щен­ко В. В., Мітіна Т. С., Ри­ба­кова Л. А., Ко­зе­лець­ка І. С., Ти­мо­шик Н. В., Кан­тор С. М., вчитель фран­цузь­кої, Андрущак А, Є., вчитель німець­кої мови Мільман Є. Б., вчителі ма­те­ма­ти­ки Ступ­ниць­ка В. О., Пили­пен­ко В. Я., Бой­ко С. М., вчителі біології та гео­графії Чор­но­б­ровкіна Л. В., Пе­т­рик Н. І., Бон­да­рен­ко І. Л., вчителі історії Стьопічева Г. М,, Іванчен­ко В. В., вчитель фізи­ки, кан­ди­дат фізико­-ма­те­ма­тичних на­ук, Ле­щен­ко П. В., вчителі фізви­хо­ван­ня По­ля­ко­ва С, І., Васне­цо­ва О. І..

Навчаль­ний процес у школі поєднується з си­с­те­мою по­за­у­рочних та по­за­к­ла­с­них ви­хов­них заходах. У школі пра­цю­ють гур­т­ки з хо­рео­графії, шейпінгу, роз­вит­ку пам'яті, пе­т­риківсько­го розпи­су, секція за­галь­нофізичної підго­тов­ки.

Ос­танніми ро­ками у школі за­твер­ди­ли­ся тра­диції свят­ку­ван­ня Пер­шо­го і Ос­тань­о­го Дзво­ни­ка, Дня Вчите­ля, Дня Андрія, Но­ворічно­го Свя­та, Дня Ва­лен­ти­на, Дня Хлопців, 8 Березня, Хелоувіна. Проводяться конкурси стінгазет.

Особливого розвитку набув процес самоврядування. Декілька разів на рік збирається Віче учнів старших класів, де фор­мується і звітує про свою ро­бо­ту учнівське са­мо­вря­ду­ван­ня шко­ли – Учнівська ра­да на чолі з Пре­зи­ден­том. До скла­ду Учнівської ра­ди вхо­дять пре­зи­ден­ти 1-11 класів, та Міністри Освіти, Шеф­ст­ва, Інфор­мації, Спор­ту, Міжшкільних зв`язків, Дозвілля. Нині намітилася нова тенденція. У школі проводиться моніторинг учнівської думки і на основі опитувань розробляються культурно-розважальні програми. Втіленням проектів у життя займається ініціативна група, куди входять найактивніші учні. Окрім того, учні намагаються позбутися проблем у взаєминах учень-учень, учень-вчитель, учень-батьки. Вони самі про­во­дять кон­цер­ти, брейн-ринги, те­ма­тичні вечори, КВК, дис­ко­теки, учнівські аукціони, на­у­кові кон­фе­ренції. Взагалі останнє – окремий напрямок. Адже двічі на рік проводиться науково-практична конференція, де розглядаються цікаві теми з математики, літератури, хімії чи біології. Особливість – підготовка обов’язково власного дослідження. Найкращі роботи направляються в Малу академію наук України, де вже декілька років поспіль займають призові місця.

Одне слово, нині школа у творчому піднесенні.